Бучач      Є в Білорусії два замки, занесені до фонду ЮНЕСКО. Вірніше, були два. За реставрацію одного із них взявся бацька. Старі, покоцані часом стіни були знесені, натомість були вибудувані нові. От тільки версія ця в реєстр важливих для людства пам’яток не потрапила.      Містечко Бучач претендує на звання історико-архітектурного заповідника. Ратуша, Василіанський монастир, костел – родом з XVIII ст. А місцева фортеця, зведена ще у XIV ст.. – одна із найдавніших збережених на Поділлі.      Від стародавньої твердині Бучацьких залишилося кілька стін. І не виключено, що десь в хащах бучацького заповідника знайдеться місцевий бацько ( як тут кажуть - «папік»), що  захоче побачити замість залишків давньої споруди щось модерновіше, пофарбоване в персиковий чи лимонний колір.                 «не шукай скалки в оці сусіди, не помічаючи колоди у власному»      Бучацька фортеця зведена наприкінці XIV ст.. Найвизначніші битви відбувалися тут у XVII ст.  1672 року тут підписано мир між Річчю Посполитою та Туреччиною.     На гравюрах, яких я ніколи не бачив, але на які прийнято посилатися, видно, що вже у XVIII ст.. фортеця стоїть пусткою.