Cвятий град Язловець      Саме так, Язловець свого часу був містом. Язловецькі купці успішно конкурували з кам’янецькими та львівськими. Могутня фортеця була останньою барикадою християнського світу, «ворітьми до Поділля».      З кінці XVII ст. Язловець почав поступово занепадати. XX ст. остаточно згубило його – війни, людське зубожіння і байдужість – його наслідок, перетворили квітуче подільське містечко на звикле село. Місцеві ще й називають його «Язлівцями» – щоб підкреслити сучасний селюцький статус. В совіцький час перехрещене на плодово-ягідну Яблунівку.      В Язловці є ряд туристичних цікавостей, а саме : фортеця, костел, кладовище, кіркут, недогризки польської архітектури середмістя, давній місток незвичної побудови і палац XVIII ст.. зі старим парком. Про нього далі й мовитиметься.      У 1862 р. барон Кшиштоф Блажовський передав свою маєтність – палац Марцеліні Даровській під приміщення для майбутнього монастиря. Успішно діяв до приходу у 1946 р. комуністів - не потоваришувавши з ними ( чого б це?), сестри повернулися в своє давнє помешкання тільки 2003р.           В монастирі постійно ремонтуються приміщення, доглядається парк. Оточений червонокамінним муром, займає територію 4,5 га. Восени тут просто незрівнянно. Почитайте описи старих парків у класичній літературі – щось подібне.      Поміж старих дерев досаджуються нові. Щоправда, місцеві мічуріни їх регулярно викопують. Гра така. Ви закопайте, а ми… кіно і німці.