Чортків     Головною фортифікаційною спорудою Чорткова був саме костел. Вигнанська фортеця служила швидше схованкою Гольського від незадоволених чортківців, чим антитатарською  твердинею.     Костел, оточений товстезним муром, ніяк не міг вжитися з набираючим поважності ринком, і, врешті-решт, той згубив його. На місці старого кремезного вояки повстала нова, компактніша споруда. Діялося те тому сто літ.      Збудований за проектом професора Краківського університету Яна Саса-Зубжицького, окрім архітектурної довершеності, цікавий різноманітною символікою, дещо з якої до християнства не має найменшого стосунку.      Про дрезденський орган, що був тут, писали багато, я не буду.      Виконувати духовну музику у костелі – задоволення, яке важко з чимось порівняти. Відчуваєш всю глибинність Баха, стає трохи моторошно, щоб кудись не  провалитися.      Якщо є можливість, відвідайте другий поверх. Згадується Собор Паризької Богоматері. Голуби, старовинні речі, вкриті пилюкою. Ось тільки дзвін електричний, із старим щось негаразд.     Під костелом є склепи, входи ж до них під час побудови нової його версії замурували. Зі слів мого прадіда, знайдені у гробівцях кістки розміром переважали його власні. Зрештою, воно на краще, що нам  туди зась.      Костел не такий простий, як хотів би здаватися; тут ще надто багато цікавого.